2012/09/16 04:12:30
Наркоманське кубло, з яким я розбирався на початку серпня, протягом цих півтора місяців веде себе зразково, - тихо-тихо, мов струмочок лісовий. Упороте блювання з вікон припинилося, наркомани, що кожного ранку кричали з-на двору, зникли, хазяїн притону, зустрічаючи мою знайому у ліфті, щоразу вічливо вітається. Один раз, на чистих руках, варто було поговорити з притирками - і всі все зрозуміли, навіть друзів не довелося кликати. Наче сто бабок пошептало.

Маю надію, все так і залишиться.

Цікавий факт, до речі, мені моя знайома розповіла. Кілька років тому, коли вони тільки в'їхали до цієї квартири, їх обікрали, винесли все чисто. А сусіди, виявляється, все то бачили кріз окуляр у дверях, впізнали крадіїв, але мовчали. Коли міліція обходила всіх і складала свідчення - мовчали. Всі ці роки мовчали, і лише після моєї бійки з наркоманами розговорилися. Ну, звичайно - ці самі наркомани і обікрали, хто ж ще.

Ну от що ж сука блять тут можна сказати?
(презирливо-злісно-сумний смайлик, викликаний думками про перспективи громадського суспільства в Україні)

P.S.
До речі, маю питання до шановної громади, конкретно - для громадян Російської Федерації, якщо ви мене ще читаєте. Чи варто перекладати деякі пости російською? Тобто, чи варто зробити російськомовну версію блогу?
***
Кстати, есть вопрос к уважаемой общественности, конкретно - к гражданам Российской Федерации, если вы меня еще читаете. Стоит ли переводить некоторые посты на русский? То есть, стоит ли сделать русскоязычную версию блога?
420 посетителей, 22 комментария, 0 ссылок, за 24 часа