2012/10/18 03:13:48
Був на "Політклубі" у Портнікова. Сподобалось. Люблю сидіти, пити халявну каву, пиздіти на різні відсторонені теми, відчуваючи, що роблю суспільно-важливе діло.



Цього разу пизділи на тему згуртованності опозиції. Тобто, чи готова опозиція після виборів об'єднатися та ефективно протистояти антинародному режиму. Вже з перших фраз стало ясно, що і на пів-пальця не готова, - майже весь вечір представники різних опозиційних партій завзято гнали один на одного, не перериваючись на каву та рекламні паузи.

Хтось підписав якийсь меморандум, хтось не підписав, хтось в односторонньому порядку виконав, хтось забив, хтось зняв своїх кандитатів, хтось теж зняв, але не тих, хтось щось декларував, - келеш-мелеш, списки, соціологічні дослідження, праймеріз, жонглювання мажоритарниками. Все ця дискусія йшла на тлі загальної думки, що домовлятися необхідно, бо піздец, Лукашенко і Путін. Необхідно конструктивно вибудовувати конструктивну спільну платформу для конструктивної роботи з конструктивної розбудови держави, і разом, як єдиний кулак, протистояти антинародному режиму. А хто діє, виходячи з власний вузьких інтересів - тому ганьба. Вам, наприклад, ганьба. І вам ганьба. І вам. І прошу не перебивати, я ще не закінчив!

...А скромний блогер собі сидів та думав: яка, з біса, спільна платформа може бути у Яценюка, Тягнибока та примкнувшого до них Кличка?.. Ну справді, - ось Тягнибок, ось Яценюк. Вони мають створити коаліцію та провадити єдину політику. Анекдот. Ось Кличко. У нього є якась політична платформа. Подвійний анекдот. 

В грудні 2004 року Віталій Кличко вийшов на бій проти Денні Віл'ямса, прикріпивши до трусів помаранчеву хустинку. У той же рік Арсеній Яценюк очолює НБУ, бо його безпосередній шеф Сергій Тігіпко призначений керувати передвиборчим штабом Януковича. У той же рік Олега Тягнибока виключено з фракції "Наша Україна" за радикальні висловлювання. Тепер цих людей називають "Об'єднана демократична опозиція" і вимагають від них взаємної любові. Та з якого переляку?! 

Невже не ясно, що вони опинилися в одному човні лише під тиском обставин? Єдине, що їх по-справжньому об'єднує - складні стосунки з Віктором нашим Федоровичем, та його командою провінційних інтелектуалів. Спільно узгоджувати кандидатів, йти на взаємні поступки опозиціонерів штовхнула не добра воля, а залізна необхідність. Тож який сенс збиратися та товкти воду в ступі, перебирати якісь законопроекти, щось оголошувати та декларувати, якщо зроблено буде тільки той мінімум, без якого Федорович всіх просто зжере? А сенс простий - скоро ж вибори.

Правила гри такі: всі роблять вигляд, ніби не помічають очевидного - часу після виборів не існує. Все, що робиться зараз, всі слова, які кажуться зараз, всі папери, які підписуються, мають на меті одну дату - 28 жовтня. Після неї - темрява. Ніхто не знає, скільки мандатів отримає та чи інша сила. Ніхто не знає, які мажоритарники прорвуться у парламент. Ніхто взагалі нічого не знає. Після виборів, коли фракції будуть пораховані по головах, відгремлять скандали та суди, реальний розклад сил стане ясний, всіми цими меморандумами можна буде підтертися.
160 посетителей, 28 комментариев, 0 ссылок, за 24 часа