2015/09/05 16:51:25
1

Писати статті на геополітичні теми стає все популярнішим. Вирішив приєднатись до цього і я, поважні мої відвідувачі.

Розглядаючи світові події крізь кришталеву кульку, вкрадену колись у гадалки на ринку в Абу-Дабі, що можу побачити я? Світ змінюється, о достойники і достоповажні пані, світ рухається в напрямку більшої згуртованості і керованості, оскільки коні зараз швидші, літаючі килими місткіші і з заліза а пошту тепер доправляють не голуби, чи джигіти на конях – а оптичні дроти зі скла .

Нижче на пару постів я позначив концепцію 4 світів (КЧС), як визначальну концепцію майбутнього світоустрою. І дійсно – якщо в світі нема імперій, але є домінанта, достатньо логічним буде уявити, що все наше подальше життя мусить складатись із балансування меншого з більшим, тобто – організація і підтримка балансу існування 4 основних ареалів людства в доступному для них стані взаємодії і розвитку – це прекрасний довготерміновий варіант політичної організації.

Я відомий вам, мої достойні друзі і відвідувачі тим, що завжди намагаюсь уникнути шаблонів сприйняття, бо заштамповане сприйняття паплюжить життя, особливо коли штамп йде в розріз із течією і вимогами суспільного життя. Одним з таких штампів є сприйняття європейцями ісламу.

В сучасному європейському світі іслам сприймається, як особлива стала релігійна течія, повністю самостійний теологічний напрям. Але іслам також, як і християнство і іудаїзм відноситься до аврамістських релігій, де навіть за викладеною інформацією Коран дуже східний із Біблією, про Тору мені підкажуть шановні іудеї, якщо їм потрапить на очі цей допис, сподіваюсь, бо не читав навіть так, як Коран. Але думаю – що розбіжностей немає і там.

Окрім того, агресивність ісламу, його експансійний характер був викликаний середньовічним фактором молодості релігії і можливостями експансії в світі на основі релігії в якості ідеології. Чи є зараз ця можливість і потреба? Я думаю, ні. В глобально-інформованному світі дедалі людина ще на початку обору умов свого існування в ранній юності матиме змогу обрати для себе ту, чи іншу картку етично-морального руху для себе, виходячи з набору засобів, що надає оточуюче суспільство. Малеча, народжена в ЄС, мимоволі не знатиме років через 20, що французи, німці і чехи в 70-х роках минулого тисячоліття відчували себе трошки не так, як в її час тепер, тобто року Божого 2035.

З цього ми можемо зробити два висновки: сьогоднішня полірасовість ісламу є фактором нестабільності збереження його ареалу існування, причому особливо треба одразу зазначити, що ядром формування ісламського світу так чи інакше історично є і зостались європеоїдні народи. І висновок другий: саме аврамістськість ісламу, його придаткове положення між іудаїзмом і християнством, ісламська недостатня теодицея, є фактором гальма розвитку ісламського суспільства і подальшої його експансії в інші расові світи, бо фанатизм і навіть військова консервативність в глобальному світі не спрацьовують, і очі на викаті вже нікого не вражають, а рука так і тягнеться протягти такій людині пакуночок «Персену». Джихад програє Лейбніцу. Я це стверджую. Саме тому, що коли філософи беруть теологічні принципи на розгляд і пишуть чудові опрацювання мудрістю– це вище, аніж коли фанатики карбують ім’я Бога на стволі АК-74.

Я би не відволікавсь на підтвердження своїх цих висновків якщо б навіть за ці дні поки я писав цю статтю, події в світі і інфопотік не надавав мені в руки докази того, що ці висновки є і своєчасними, і беззаперечними. Наприклад, в Анголі, яка була португальською колонією до 1975-го року, вже офіційно заборонений іслам, як проста сектантська течія. А в Анголі зараз майже 20 мільйонів людей. Біженці, котрі бояться радикальних ісламістів, із Сирії, Лівану з однієї сторони, і з Лівії, Тунісу, Алжиру з іншої просуваються чомусь не в ту ж Анголу чи Конго, не в Таїланд чи Монголію, а в ЄС, бо там сходні за расою люди. В Марокко дві мусульманки одягли міні-спідниці, і через те загули до в’язниці, здавалось би загули і загули. Але це викликало хвилю жіночих протестів в Маракеші аж до мітингу і кращих адвокатів для порушниць громадського спокою.

Подивимось тепер, о мої вимогливі читачі, на мапу розташування релігій за переважаючим впливом.

mr

Чи не правда, дуже красномовна мапа? Але є ще расова складова. Подивимось.

mras

Прошу пробачення за якість, майже не прочитаєш де хто, але я не думаю, що Крадія читають люди, що не мають уяви про ареали розселення людей за расовою ознакою..

Ось тут ми теж бачимо деякі кордони, чи не так? Для зручності, подивимось на існуючу політичну карту. З тими кордонами чотирьох світів, що я бачив у кришталевій кульці.

Задля зручності я обрав поділ на кольори, що присутні на мапах релігійного і расового поділу: тобто – червоний це ареал 1 світу, європейського, жовтий це другий світ, азійський, зелений це ісламістський світ, і фіолетовий це африканський чорношкірий світ. Мапа дуже умовна і суперечлива щодо окремих країн (наприклад, Малі, Судан, Нігер і Сомалі авжеж теж ісламізовані і безумовно відносяться до світу ісламу, також, як і Бангладеш з іншої сторони Індії, і декотрі азійські країни басейну Індійського океану). Але я просто намагаюсь зараз дати загальну уяву.

2

Нас цікавить лише оця частина зараз насправді стикання кордонів країн на червоній (Європейський світ, чи світ Перший) і зеленій ( Ісламський світ, назвемо його Третім, бо є ще одна складова, а саме чисельність населення, або демографічна ситуація) смужках. За інші кордони посперечаємось іншим разом, то маємо зараз для обговорення таку картину:

21

То - з якими країнами арабського, або правильніше сказати ісламського світу реально межує наш найбільший і найпотужніший християнський світ? Як виявляється, їх не так вже і багато:

1. Марокко 2. Алжир 3. Туніс. 4. Лівія 5. Єгипет 6. Туреччина 7. Сирія 8. Ліван. 9. Ізраїль 10. Азербайджан. 11. Туркменістан. Ось власне і все – 11 країн.

Тепер для подальшого формату обговорення нам потрібні будуть ще дві політологічні категорії. Це так званні стани держав в політичному процесі: якщо країна має територіальні конфлікти із сусідами, проводить активну експансійну політику або трансформується взагалі територіально, умовно цей стан без знаків плюс чи мінус має назву активна політика, так званий стан active politics. Якщо відносно спокійно все в державі – це пасивний політичний стан, так званий passive politics.
Зараз ми просто розіб’ємо ці 11 країн за їх станом. Марокко, Алжир, Туніс, Лівія, Єгипет, Туркменістан у нас перебувають в стані пасивної політики. Туреччина (Курдістан), Сирія (Ігіл), Ліван (Ігіл, Сирія), Ізраїль (Сектор Газа, палестинське питання) і Азербайджан (Нагорний Карабах) – в стані активної політики.

Головне. З вже зазначених причин (полірасовість, недостатня теодицея, однобока теологічна тупість, якщо хочете) я не вважаю ісламський світ загрозою жодному з трьох інших світів. Навпаки, я стверджую, що він може загинути, і можливо – цього не можна і не треба допускати принаймні ще довгий час.

Всі країни з перерахованих п’яти країн в стані активної політики знаходяться під загрозою втрати територій не на користь ісламського світу, а на користь саме європейського світу. Також в цей стан в найближчі роки дуже ризикують перейти: Марокко, Алжир, Туніс, Лівія і Туркменістан. Далі ми будемо ретельно відслідковувати як країни в стані активної політики, так і пасивної.

Для чого я взагалі підіймаю цю тему. Можливо я неправий, але я хочу, щоб хоча б мої читачі спокійно ставились до того, що європейське суспільство в стані проковтнути ісламський світ в якісь двадцять-тридцять років зараз – і навіть не помітити цього. І тому і хочу трошки диспутів на цю тему, і давно хочу: а чи треба це робити? І якщо цього тепер не уникнути – то як це зробити, щоб можливо звузити коло ісламізму до певного ареалу – але не зовсім їх прирікати на асиміляцію з більш потужною релігійною течією із поверненням кожного до своїх расових ареалів.

Тобто, ще раз повторюю: найближчим часом європейський світ може проковтнути: частину Турції (або всю разом з ісламом), частину Сирії разом із Дамаском, північний Ліван, Палестину, пообіцявши Ізраїлю території іншим разом (Іорданії ,наприклад, чи поділившись Сирією.) і через вирішення різко загостреного Кавказу – розпиляти врешті решт іранський Азербайджан а потім і іранський Туркменістан. Ці країни просто не можуть нікуди подітись від Європи. Це і буде подальший пояс безпеки ЄС.

Вам, мої шановні відвідувачі, гості і друзі – я просто пропоную цю недостойну поки ваших просвітлених очей художньо-творчу писанину лише із одним проханням: будь ласка, зважуйте, що це перша така розгорнута стаття, дуже неякісна, але я старатимусь далі писати і більше, і краще, і ґрунтовніше. Тому – конструктивна критика і колективні роздуми над долею ісламу, чи вартий він збереження, чи став він за 13 століть частиною культурного надбання світу, чи допомагає він трьом іншим світам в загальному сафеті лайф – ось про це про все, будь ласка, напишіть мені, яка буде ваша шановна думка.

Крадій же поринає в наступну тему для статті: а саме – EFSI, або Європейський Фонд Стратегічних Інвестицій: що це, для чого це, скільки це – і можлива його користь в перспективі для України. Кому цікаво – прошу ознайомитись.

http://www.eib.org/about/invest-eu/index.htm?media=shortlink
65 посетителей, 4 комментария, 95 ссылок, за 24 часа