ми колись випадково сиділи в закопченому закладі, просякнутому опущеним життям і персонажами, котрими б любий хорор хоч зараз прикрасити, і він сказав, відсунув недовипитий кухоль пива в сторону різко, наче хотів його нагло вигнати з власного життя, пиво хлюпнуло, розізлилося шипінням гадючим по столу, а він сказав, голос стишивши, до ледь чутного гарчання, і в очі мені впершись своїми гіркими, як те пиво