Важко мені. За багато-багато років я звикла до того, що можу писати абсолютно все, що мені хочеться. Редактора наді мною - немає, самоцензура - мінімальна, тільки щоб не нашкодити людям. Можливі проблеми з владою - так бути у когорті тих, кого не люблять м*даки - почесно, взагалі-то :) Від м*дацьких зазіхань на мої речі і мою свободу рятував, знову-таки, розголос. Так я жила 10 років, абсолютно вільна.