В ці дні щось дуже важко, робота займає левову частку мого дня, після неї хіба їсти і спати. Була б якась сатисфакція, якби все йшло гладко, але ж ні, інколи відчуваєш себе Дон Кіхотом)) Але сьогодні М, своїми фотографіями, нагадала мені про щось дуже приємне. Це були чудові три дні і неповторні 180 км вгору -вниз… так, там дуже горбато.